«Мене надихає викладацька робота як така,» – Уляна Нікітчук про те як знайти баланс між роботою і особистим життям, а також чим відрізняється навчання в університеті та бізнес-школі
Уляна Нікітчук – викладачка біснес-школи, зокрема курсу «Діагностика в діяльності HR», кандидатка психологічних наук, доцентка кафедри психології та педагогіки Національного університету «Острозька академія», експертка з оцінки персоналу VBS, практикуючий психолог-консультант. Уже понад 15 років вона викладає психодіагностику студентам-психологам.
Під час короткого інтерв’ю з нею ми поговорили про те, чим відрізняються студенти в університеті від слухачів, для яких готують курси і програми у бізнес-школі, а також про те, що її надихає у роботі.
- Що для вас бізнес-школа? І можливість викладати тут?
Це можливість зробити наукове, вивірене знання корисним для нового кола людей, які того знання прагнуть і можуть його належно оцінити. Йдеться не лише про розширення кола слухачів в плані залучення більшої кількості осіб до освіти, а й про формування такої аудиторії, яка має чітко визначений запит і практичний інтерес. Можливість взяти собі окремі курси як альтернатива здобуття “пакету” бакалавра чи магістра певної спеціальності для багатьох – саме та можливість, якої вони шукають.
- Чим для вас буде відрізнятися викладання в університеті від бізнес-школи?
Звичайно, відрізнятиметься і зміст, і форма навчання. Зміст максимально відповідає запиту цільової аудиторії, конкретним практичним задачам, які їм доводиться вирішувати і для вирішення яких бракує знань і навичок. Тут ми не керуємося якимись освітніми стандартами, а маємо змогу більш творчо, опираючись на постійний зворотній зв’язок з аудиторією та власний досвід викладати курси.
- Який би курс бізнес-школи чи програму ви обрали б для себе для навчання?
Я вже придивилася для себе курс по невербальній діагностиці. Це цікаво та навіть інтригуюче. Мене цікавлять також курси, що пов’язані з розвитком малого підприємництва. Оскільки я теж є підприємицею, відчуваю на собі всі ті труднощі, коли одна людина веде документацію, бухгалтерію, креативну та операційну частину, мусить розбиратися у багатьох питаннях.
- Чим взагалі навчання студентів відрізняється від людей, наприклад, які мають свій бізнес?
Ця різниця є і вона помітна вже навіть тоді, коли викладаєш на заочному відділенні. Туди зазвичай вступають люди з певним досвідом у роботі, які через брак часу не можуть дозволити собі навчатися на денній формі. І вже по запитаннях, які вони ставлять, відчувається різниця: конкретна спрямованість, наявність запиту, розуміння конкретних тем, які їм потрібні, усвідомленість. Серед таких студентів менше людей, які ще не розуміють, заради чого вони прийшли.
Аналогічно, на курсах у бізнес-школі очікуємо слухачів, які точно знають, для чого вони прийшли сюди, у яких будуть практичні запити. Зі зрілим студентом працювати, не скажу, що легше, але однозначно цікавіше. Бо відчуваєш оцю потрібність знання.
- Коли з’являються запити від студентів та слухачів чи змінюється програма у процесі навчання?
Гнучкість програм – це одна з найважливіших умов ефективної організації навчання. Зі слухачами обговорюємо зміст робіт, узгоджуємо, в якій формі слухачі будуть звітувати про навчальні досягнення, обговорюємо теми занять і на перших зустрічах є можливість коригувати загальний план. Після прослуховування курсів отримуємо зворотній зв’язок, який впроваджуємо уже в наступних редакціях програми курсу.
- Який найефективніший спосіб для перевірки результатів навчання у таких слухачів?
Ми маємо перевіряти їхній рівень розуміння предмету та рівень розвитку навичок. Способів оцінити це є чимало, зокрема широко впроваджуємо роботу з кейсами: оцінюємо, як слухач вирішує практичні задачі, як він мислить, і наскільки він може застосовувати знання та знає, де шукати відповіді на запитання.
- Що вас надихає в роботі?
Мене надихає викладацька робота як така. Знаю, що вмію пояснювати і організовувати навчальний процес так, щоб студенти прогресували. Люблю це робити, люблю зміст того, чим я займаюся. Надихає також можливість рости, реалізовувати себе у різних аспектах: особистісному, фаховому, фінансовому. Надихає постійна новизна.
- Що потрібно робити, «щоб постійно залишатися» у ресурсі?
Потрібно добре балансувати між роботою і відпочинком. Між напруженням і розслабленням. Між чимось, що робиш для себе, і тим, що робиш для інших. Це відновлює. Звичайно має бути здоровий сон, трудова дисципліна, психогігієна. В іншому випадку – марно розраховувати на гарне самопочуття. Хіба що на короткій дистанції.
- Скільки має бути у відсотках особистого життя і роботи? Є загальна формула у психологів?
Немає універсальної формули. У кожного свій темп життя, ритм, кількість сімейних справ тощо. Я, особисто, намагаюся не працювати після 18:00 год. і у вихідні дні. Намагаюся. Це один з моментів балансування, який важко дався. Також у будні дні я лягаю спати до півночі, часто за годину-дві до півночі, це теж допомагає бути продуктивнішою, бадьорішою наступного дня.
Якщо не відволікатися від роботи, стаєш небезпечною людиною (сміється). Професійна деформація не за горами, якщо не розбавляти роботу якісним відпочинком. Моральний занепад не за горами, якщо лиш відпочивати. От знову про баланс. Це абсолютна необхідність для людини, яка хоче працювати продуктивно.
