Андрію Куликову 63 роки, майже 42 з яких він працює в журналістиці в СРСР, Україні, Британії, знову в Україні – газета, радіо, телебачення, знову радіо. Співзасновник Громадського Радіо і голова правління ГО «Комісія з журналістської етики». Затято популяризує україномовну рок-музику, послідовно – кримськотатарську музику різних жанрів.
Ми поговорили з Андрієм Куликовим про те, кого можна в Україні називати експертом, а також де і як якісно можна тут підвищувати свою кваліфікацію.
- Кого можна сьогодні називати «експертом»?
Кожен і кожна з нас експертка чи експерт. Питання тільки в галузі експертності. Скажімо, людина яка мешкає в Острозі набагато більше експертка чи експерт з Острога, а також з Волині, ніж я. Хоча я можу прочитати в різних джерелах дуже багато інформації й можу навіть більше знати нового, ніж той чи та, хто там мешкає.
Питання знову ж таки про що ми розпитуємо в цієї людини, яку інформацію у неї хочемо дізнатися. Тут не вік, не стать, не релігія визначають, а безпосередній досвід. І чи це експерт безпомильний, якому ми довіряємо, чи це експерт думки, досвід якого ми перевіряємо.
Я все ж таки думаю, що ми перевіряємо тією чи іншою мірою думки будь-кого, зокрема для того, щоби уникнути навантаження офіційною дезінформацією.
Я дуже люблю англійське прислів’я, яке можна перекласти на українську як «з конякою треба говорити про овес». Навіть не з тією людиною, яка годує коняку. Бо коняка їсть цей овес і вона може сказати: сьогодні він свіжий, чи зелений, чи їй дали достатньо. Кожна і кожен з нас визначає власну галузь експертності та відповідальності.
- Безпомильний експерт – це хто?
Це та людина, яка ніколи не дає свідомо чи несвідомо неправильної інформації. Такі люди усе-таки бувають. Тут потрібно виховувати в собі відповідальність за сказане і намагатися, якщо на всі сто відсотків не перевірили, інформацію не оприлюднювати.Тоді виникають безпомильні експерти. Або на певний період або назавжди. Таки не багато, але вони трапляються.
Всі наші обшири експертності так чи інакше обмежені.
- Де можна якісно підвищувати кваліфікацію, можливо, навіть експертність в Україні?
У бізнес-школах, звісно. Однак, усі мають просіювати ту інформацію і знання, які отримують. Тому що, скажімо, ті курси, які я час від часу читаю, вони побудовані на моєму особистому досвіді, переважно. А це інші умови, інші люди. Тому я слухачкам і слухачам завжди кажу: дуже уважно слухайте, але все перевіряйте на власній практиці. Тому те, що підходить одній людині, може бути навіть протипоказано іншій. У нас просто багато у кожного особливостей і комусь буває досить легко підлаштуватися під ту манеру розмови, котра потрібна для певних людей, комусь – дуже важко. Тому все перевіряється.
Я в принципі за стажування. До нас на «Громадське радіо» часто приходять студенти та студентки. Важливо, щоб вони поспостерігали за тим, як працює редакція, а потім обов’язково виконали 1-2 завдання. Це завдання має бути винайдене разом стажистом і людьми, які у редакції. Людина не має робити те, що йде всупереч її інтересам і переконанням, а треба знаходити сполучне, щоб було корисно і їй, і редакції.
Нагадаємо про можливість зареєструватися на 2 курси Андрія Куликова: «Як досягти успіху в публічних проявах» та «Експерт(к)и та люди зі ЗМІ: єдність і боротьба протилежностей».
